Як усе-таки відчували себе мешканці Псковської землі — русинами чи швидше європейцями? Як вдалося Пскову організувати таке рідкісне для руських земель самоврядування? Псков, як і Новгород, завжди вирізнявся серед інших руських князівств. Його прикордонне положення давало місту переваги у торгівлі, але водночас сприяло виникненню складних стосунків із Тевтонським орденом, розв’язання конфлікту з яким значною мірою сприяв псковський князь Довмонт. У Пскові, так само як і в Новгороді, громадяни брали участь у вечових зборах, обираючи князя та іншу адміністрацію. Купці входили до муніципального управління, займали посади сотських, гостевих та купецьких старост. Псков жив своїм розумом і міг стати одним із сотні європейських міст, увійшовши до Ганзейського союзу та прийнявши магдебурське право. Однак сталося так, що в XV столітті активізувалися контакти між Псковом і Московським князівством, яке діяло за зовсім іншими законами. Ця книга розрахована на широке коло читачів, що цікавляться історією Русі.