Її заворожуюча краса захоплювала всю країну, проте сама актриса часто ставала заручницею цього всенародного захоплення — адже його нерідко супроводжувала заздрість. Слава неприступної красуні з твердим характером закріпилася за нею з юності, хоча сама вона не вважала свою зовнішність особливою. «Мені ніколи в дитинстві не говорили про мою зовнішність…» — зізнавалася вона. У 1955 році вона успішно пройшла кастинг на роль Аксинії у фільмі Сергія Герасимова «Тихий Дон». На цю роль претендувала учениця режисера Нонна Мордюкова, і через її відмову вона майже наклала на себе руки. Однак кандидатуру Быстрицької наполегливо підтримав сам Михайло Шолохов, побачивши у ній справжню героїню свого роману. Роль Аксинії стала акторським тріумфом Быстрицької. «Тихий Дон» визнали фільмом року — 1957, його переглянули 47 мільйонів глядачів. Про ті особисті трагедії, які ховала за своїм неприступним і гордим поглядом найкраща актриса минулого століття, розповідає нова книга Юлії Андреєвої.