«Дивіться на арлекінів!» — останній завершений роман видатного письменника Володимира Набокова. Головний герой — Вадим Вадимович, російсько-американський письменник (як і сам Набоков), який згадує свою творчість і особисте життя. У обох сферах Вадим Вадимович виконує заповіт двоюрідної бабусі: «Досить журитися! — вигукувала вона. — Дивися на арлекінів!.. Дерева — арлекіни, слова — арлекіни. І ситуації, і задачі. Змішай будь-які дві речі — гостроти, образи — і от тобі трійця скоморохів! Ну ж бо! Грай! Вигадуй світ! Твори реальність!» І він творив! Попри багато паралелей між автором і героєм роману, це «оповідання про кохання і прозу» не слід сприймати як автобіографію — радше, роман є пародією на неї. Можливо, у «Арлекінах» Набоков уже не грає з читачем, а підсумовує свої роздуми про життя і письменництво? Або ж намагається поставити крапки над «і», передбачаючи майбутнє своїх творів: «Ах, їх заберуть у степ, моїх арлекінів, / у буераки, до чужих атаманів! / Їхню геометрію, Венецію — / назвуть жартом і обманом». Відповідь Набоков залишає на розсуд читача, залучаючи його до процесу творення.