Ця лекція, прочитана в зимовому семестрі 1929/30 на університеті у Фрайбурзі, є особливої ваги з двох причин. По-перше, вона містить глибокий аналіз того, що у вступній лекції «Що таке метафізика?» було лише натяком — тривалої нудьги. По-друге, у ній детально окреслюється сутність організму й життя — тема, яку Гайдеґґер лише згадує у «Бутті й часі». Лекція починається з розгляду поняття метафізики і приходить до висновку, що три метафізичні питання — про світ, кінцівку й ізольованість — мають ставитися з певним внутрішнім налаштуванням. Саме перша частина має завдання викликати глибоку нудьгу як основний стан, що сприяє філософському роздумуванню, яке розпочинає ця лекція. У ній визначаються три основні форми нудьги. Друга частина присвячена розробці трьох метафізичних питань, виходячи з цього внутрішнього настрою. Питання про світ досліджується через порівняльний аналіз трьох провідних тез: «камінь — безсвітовий», «тварина — маловсвітова», «людина — творець світу». Відлік ведеться з середньої тези, яка готує ґрунт для розгляду проблеми світу. Розкриття сутності «світової бідності» тварини веде до визначення природи тваринності, організму й життя. Перехід до тези «людина — творець світу» включає аналіз сутності світу та людського світотворення. Ця лекція, мабуть, найзначуща з усіх, що їх прочитав Гайдеґґер, і майже стає другим головним твором. — Рудігер Сафаренскі