У запропонованому томі зібрано три роботи М. Еліаде, об’єднані спільною темою. Значною мірою вони перегукуються з проблематикою попередніх книг. «Міф про вічне повернення» розглядає архаїчне сприйняття часу як сукупності повторюваних великих і малих циклів, позначених сакральними подіями створення, загибелі та відродження світу. У зв’язку з архетипом Времені виникають космогонічні уявлення, що включають сприйняття простору як структурованого цілого з виділеним у ньому Центром. Циклічний час міфу протиставляється історичному часу та проблемам долі, особистості й віри, які автор називає «жахом історії». Образи світу й Центру, Времені й Історії, ритуали «спалення часу» й «зав’язування вузлів» досліджуються у роботі «Образи й символи» здебільшого на матеріалі Стародавнього Сходу. «Священне і світське» продовжує та частково узагальнює обидві ці теми.