Книга про духовний опір Людини силам зла і невігластва. Він не загинув у таборі, але пройшов через усі кола пекла; він не був опозиціонером, проте майже на всій його біографії лежала печатка ізгойства. Лікар, який писав наукові праці в тюремній камері, він не тільки дочекався їх публікації, але і отримав за них за Сталіна Сталінську премію. При цьому він одночасно був і хірургом, і священнослужителем Руської Православної Церкви, архієпископом... Така фігура ? справжня знахідка для біографа, для психолога та історика. А Марк Олександрович Поповський якраз і був невтомним відтворювачем історичних характерів. Коли він зацікавився професором Войно-Ясенецьким, архієпископом Лукою, він вже був автором цілої серії книг про знаменитих лікарів і біологів. Щоб відтворити образ цієї незвичайної людини Поповський роками, потайки від влади, об'їжджав міста, розпитував свідків і збирав документи. На цю роботу пішло двадцять років напруженої праці. Книга вперше опублікована в 1979 р. YMCA-PRESS (Париж)