Головний герой Цинциннат Ц. опиняється під судом за «гносеологічну гидоту» та «непрозорість», тобто відрізняється від навколишніх і їм незрозумілий. У тексті є натяк, що й його батько був таким, хоча мати майже не звертала на нього уваги. Ще один натяк повідомляє про інші надприродні властивості героя: «зійшов на пухкий повітряний простір» — полетів? Процес над героєм ведеться за всіма правилами абсурду, а смертний вирок маскується фразою: «з люб’язного дозволу публіки вам надягнуть червоний циліндр». З ходом дії стає все ясніше, що навколишній світ ілюзорний, і справжньою людиною є лише герой. Проте, герой піднімається на ешафот, де йому мають відрубати голову. Влада з іронією оголошує, що «сьогодні ввечері з великим успіхом проходить актуальна опера-фарс „Скорочуйся, Сократик“», тобто герой має пасивно і стоїчно померти, як Сократ. Однак у останній момент герой відмовляється від непоборення, і саме акт непокори рятує його від влади ілюзорного світу: «чому я тут? чому так лежу? — і, задавши собі це просте питання, він відповів тим, що встав і оглянувся… і Цинциннат пішов, — у ту сторону, де, судячи з голосів, стояли істоти, схожі на нього». Роман був написаний російською мовою у берлінський період життя письменника.