Ґійом Аполлінер (1880–1918) — одна з найвизначніших постатей в історії європейської літератури. Він завершив класичний період французької поезії і відкрив нові горизонти «ліричного свідомості». Його поетичний «Бестіарій» (1911), книги «Алкоголі» (1913) та «Калліграмми» (1918) значною мірою визначили напрямки подальшого розвитку і існування поезії. Вперше в Росії виходить тритомне зібрання творів Аполлінера, яке представляє читачам блискучі зразки його лірики. До першого тому зібрання увійшли поетичні збірки автора, притча «Гниючий чаклун» (1909), а також театр Аполлінера з його знаменитою п’єсою «Груди Тіресія» (1917), у передмові до якої вперше з’явилося слово «сюрреалізм», яке пізніше підхопили найближчі послідовники поета.