Монодрама «Людський голос» Кокто написав у 1930 році для актриси та телефону, наповнивши сюжет гнітючою атмосферою самотньої жіночої квартири десь на бульварах. Головну роль на прем’єрі виконала французька зірка Берт Бові, і з того часу ця роль стала бенефісною для багатьох видатних актрис театру та кіно, таких як Анна Маньяні, Інґрід Берґман, Симоне Сіньоре. Попри давню дружбу з Жаном Кокто, Франсіс Пуленк чекав 29 років, перш ніж вирішив створити оперу за сюжетом «Людського голосу». Зробивши кілька незначних змін, він використав оригінальний текст п’єси як лібрето. Музою Пуленка стала відома французька сопрано Деніз Дюваль, чий виступ у цій ролі й досі вважається еталонним. Це драма жінки, яку залишив її коханий, розказана у формі монологу, а точніше — діалогу по телефону з чоловіком, голос якого глядач не чує.