Книгу склали два автобіографічні романи Володимира Набокова, написані у Берліні під псевдонімом В. Сирин: «Машенька» (1926) і «Подвиг» (1931). Молодий емігрант Лев Ганін у німецькому пансіоні знову переживає історію своєї першої любові, яка була перервана революцією. Сила творчої пам’яті допомагає йому подолати фізичну розлуку з Машенькою (прототипом якої стала кохана Набокова Валентина Шульгіна). Уявленням про дореволюційну Росію, створеним його уявою, стають значущими й яскравішими за навколишні декорації справжнього світу. У «Подвигу» тема повернення додому, до Росії, розглядається з іншого боку. Переспівуючи класичну модель «роману виховання», Набоков наділяє свого трогательного героя деякими власними рисами та обставинами. Випускник Кембриджу з квітковим ім’ям Мартин Едельвейс, ще один російський емігрант за кордоном, мріє зробити щось виняткове. Він мандрує Європою у пошуках застосування своїх здібностей, але марно. Його невизначене прагнення поступово набирає форми, і він вирішується на подвиг, подібний до міфічного спуску в Аїд — перейти межу можливого і повернутися до власного російського дитинства.