«Пнин» (1953—1955, опублікована у 1957) — четвертий англомовний роман Володимира Набокова, що розповідає про життя професора-емігранта з Росії Тимофія Павловича Пнина. Він викладає в американському університеті російську мову, але комічно не ладнає з англійською. Це, у поєднанні з його веселою зовнішністю, розсіяністю та незграбністю у поводженні з речами, робить його місцевою курйозною пам’яткою. Головний герой — нещасливий, дивакуватий і водночас зворушливо безглуздий — є своєрідним Дон Кіхотом університетського містечка Вейндель. Постійно відкриваючись читачеві, він постає як складна, багатогранна особистість, у долі якої переплелися моменти найвищого щастя й справжнього трагізму. Його життя, як і будь-яке людське, — це дивовижна суміш незрівнянного чарівності й невимовної печалі.