«Захист Лужина» (1929–1930) — третій російський роман Володимира Набокова, який приніс автору широке визнання та підняв його в перший ряд письменників російського зарубіжжя. Через перипетії життя гениально одностороннього героя книги — талановитого й безумного російського шахіста-емігранта Олександра Івановича Лужина — читач поступово відкриває для себе головну тему набоковського творчості: розвиток і повторення таємних мотивів у людській долі. Шахова оборона, яку розробляє Лужин, з часом стає алегорією захисту від самої життя, у якій його травмоване хворобою свідомість починає бачити зловісні дії, подібні до шахових ходів. У повтореннях власної біографії Лужин вбачає наслідки фатальних вчинків невидимого супротивника — долі. Не зумівши розгадати її таємниці, він обирає єдине можливе рішення — вийти з гри…