Вивчення внутрішніх хвороб — один із найважливіших етапів підготовки лікаря. Сучасні знання про етіологію, патогенез, клінічну картину та лікування захворювань внутрішніх органів у поєднанні з роботою студента біля ліжка хворого формують клінічне мислення. Це основа майбутньої діяльності, головною частиною якої залишається вивчення пацієнта — саме це особливо підкреслювали великі клініцисти минулого. Сучасний лікар (у тому числі терапевт) має володіти науковим методом мислення, вміти правильно інтерпретувати отримані результати, оцінювати їхню достовірність і доказовість. Розділи курсу внутрішніх хвороб тісно пов’язані з багатьма фундаментальними науками — загальною патологією, мікробіологією, біохімією, фармакологією, знання яких також є необхідними. Безперечні досягнення науки кінця XX століття, зокрема розшифровка генома людини та успіхи молекулярної біології, стали важливою базою для прогресу у вирішенні конкретних клінічних задач діагностики, лікування та прогнозування. Усе це має знайти своє місце у розумінні вивченої хвороби. За останнє десятиліття в медицині активно впроваджуються нові інформаційні технології, що дозволяють не лише здобувати найновіші знання та обмінюватися інформацією, а й ефективно систематизувати їх. Нині існує багато якісних вітчизняних підручників із внутрішніх хвороб, що дотримуються класичних традицій української медичної освіти. Однак сучасний темп поповнення медичних знань та вимоги доказової медицини зобов’язують створювати підручники нового покоління, що відрізнятимуться систематичністю, лаконічністю, максимально сучасним викладом інформації та багатством ілюстративних, тестових і довідкових матеріалів.