Вихідні дані невідомі. Характеристика антонімів, викладена в спеціальній літературі, умовно поділяється на дві частини: парадигматичну та синтагматичну. Парадигматичні властивості антонімів зазвичай описують так: антоніми мають протилежні або обернені, але не суперечливі значення. При цьому підкреслюється їхня семантична спільність, яка проявляється у «відносності значень» (Шанський, 1964), або у їхній приналежності до однієї «лексико-семантичної парадигми» (Шмелєв, 1964), або (більш визначено) у тому, що вони виражають одне й те саме родове поняття (Новіков, 1966; Родичева, 1968). Іноді ці визначення деталізуються (здається, не стільки за суттю, скільки з термінологічної точки зору) через різницю між речовими, логічними та власне мовними аспектами антонімії. Спільність антонімів випливає з їхніх власних семантичних властивостей, а не з реальних характеристик явищ або речей, які вони позначають, оскільки протилежних явищ або речей не існує (Коміссаров, 1957); стверджується, що антоніми виражають протилежні поняття і мають полярні значення (Новіков, 1966).