Якось я “вручила” себе тому, хто обіцяв обдарувати щастям та любов'ю. Але що, якщо мої очікування виявилися ілюзорними та невиправданими? Що, якщо мені показали викривлену картинку кохання? Довірилася чоловікові, відчинила свою душу. І це зробило мене вразливою. Виявилося, що я стала для нього черговою "розвагою". Порвати з коханим складно, адже я вже повністю розчинилася у ньому. Чому все сталося саме так? Навіщо я “здала” себе, свої інтереси та кар'єрні можливості? Я залишилася віч-на-віч зі своєю розгубленістю. Чи любила я? Чи просто шукала своєї вигоди, намагаючись врятуватися від самотності? Обростаю невидимою бронею, адже вона краща за відкритість і довіру. Болючий розрив. Спроби знайти себе. Самотність? Чи нові стосунки? Який варіант я тепер виберу?