— Потрібно відкрити папку «Робота», — автоматично уточнюю голосно. Чи то він мене ігнорує, чи то звично «не почув»… Але начальник лізе у мою особисту папку «Адель», пробираючись туди, куди вход заборонений усім, окрім мене… Ні-ні-ні! Лише ні цього! Це дурно, але я інстинктивно кидаю склянку в екран його ноутбука, щоб запобігти краху моєї життя. Спостерігаючи за здивованими обличчями нової компанії, я біжу до проектора і вимикаю його. Чорт забирай, я відчуваю себе тваринкою в зоопарку. Адже всі здивовано дивляться на мене. А я, ошелешена власною «відвагою» і кмітливістю, дивлюся на всіх. Яка я дурна! Тепер я точно залишусь без підвищення… Ха-ха, мене охоплює істеричний сміх.