Найбільше спокуси швидкоплинного світу піддається саме незміцніле свідомтя. У молодості панує наївний максималізм — прагнення одразу й повністю досягти меж досконалості, скуштувати всі радощі людського буття, не чекаючи на «горбатий» життєвий досвід. Якби юність знала, а старість могла! У шістнадцять ми ще віримо у дива, але вже втрачаємо ілюзії; сповнені надій і мрій, ми водночас починаємо пізнавати справжній сенс Божих заповідей. А де межа, що відділяє спокусу від гріхопадіння? Як вистояти перед дияволським спокусом здобути ВСЕ за ціну своєї совісті, честі й щастя близьких? Як зберегти силу і владу, пройшовши крізь людські душі, не посковзнутися і не озирнутися назад? Наскільки сильним має бути таке спокуса, і куди може завести її неокріплу психіку, яка опинилася перед складним вибором і ніби потрапила на бенефіс диявола? Ступінь випробування визначає лише всемогутній ПРОВАЙДЕР.