У цій збірці мемуарної прози відомого англійського письменника-сатирика Івліна Во (1902–1966) зібрані його спогади про дитинство й юність — «Недоучка», а також путівкові есе «Турист в Африці». Во, син відомого видавця й літератора, з юних років тягнувся до мистецтва — був блискучим художником, дотепним і уважним журналістом, але після закінчення Оксфорда зрозумів, що його справжнє покликання — писати. Автор таких книг, як «Гниюча плоть», «Занепад і руйнування» та «Незабутня», був одним із найпопулярніших сатириків свого часу, спадкоємцем традицій Свіфта й Теккерея. У «Недоучці» він згадує своє дитинство і юність, відтворює картину англійського суспільства початку минулого століття, звичаїв приватних шкіл і Оксфорда, який він не закінчив і поїхав викладати у провінційне містечко. Також він пише про своїх колег по цеху — Грема Гріне, Девіда Герберта Лоуренса, Гілберта Кіта Честертона та інших яскравих особистостей. Для його сучасників подорожі були не просто відкриттям нових країн і знайомством з культурами народів, що їх населяли — це був спосіб переосмислити місіонерську політику «білої людини», яка вважала, що рятує варварів, нав’язуючи їм свої закони, релігію й спосіб життя. В Африці Івлін Во побував кілька разів — спершу як журналіст, згодом просто «у пошуках порятунку від туги й депресії», але в кожному описі його подорожі відчувався гострий і проникливий погляд досвідченого спостерігача. Не випадково його «африканські романи» — «Чорна напасть» та «Сенсація» — були тепло зустрінуті читачами.