У лютому номері журналу «ІЛ» відкриваються сторінки щоденників класика англійської літератури XX століття Івліна Во (1903–1966). «Починає Во вести щоденник», — пише у вступній статті перекладач Олександр Лівергант, — «…з молодших класів школи і веде його… іноді з тривалими перервами майже до самої смерті. Ми ж подаємо фрагменти з його „Щоденників“ до початку Другої світової війни». Мабуть, читачі, знайомі з особливим світоглядом і стилем Івліна Во, впізнають його навіть за короткими щоденниковими записами: «…валлійці настільки виховані, що на питання: „Це дорога до Ллінддуласа?“ — завжди відповідають ствердно»; або: «У леді Н. густа борода, лиса собака, п’яний чоловік і педерастичний син…» — знайомий з художніх творів Во трагедіко-комічний хаос. А деякі випадкові розмови, записані автором на чорновик, ще раз нагадують про людське легковір'я і безтурботність: 1 листопада 1939 року: «Говорять: „У попередню війну генерали засвоїли урок, тому масових розправ не буде“…»