Мені шкода, що сучасний Юз-прозаїк, навіть — уявіть собі — романіст, — зробимо наголос саме так, — якось заслонив його ранню лірику, його старі пісні. У тих перших піснях — я їх все ж таки найбільше люблю, можливо, тому, що деякі з них народжувалися у мене на очах — він у них послав у бік нашого радянського порядку все, що міг. Але зробив це не як хуліган, а як поет, для якого пісні стали народним фольклором і втратили свого автора. У позаминулому столітті були такі — «Серед долини рівна…», «Не чути шуму міського…», «Степ да степи навколо…». Тоді — «Степ да степи…», а в наш час — «Товариш Сталін, ви великий учений». Новий час — нові пісні. Їх почали приписувати Висоцькому або Галю, а то й комусь ще, але ж це ще до Висоцького й Галю, ще в 50-х роках. У цьому звуці раптово зазвучало неймовірно вільне творчість — дописьменну, як назвав її Битов, — і він тоді був одним із перших (або одним із найперших). «Інтелігенція співає блатні пісні». Блатні? Не без того — але моя улюблена не навіть знаменитий «Окурочек», а «Личне побачення», а це народна лірика. «Облаки синього кольору значно зів’яли, у двері залізної — круглий око, у кутку портрет товариша Калініна, мовчить, як у нашій хаті образ…» Дежурні за око жартують, кричать ЗК сумно за вікном: — Віддай, Степане, дружину на хвилинку, на всіх її поженемо… Ліричний епос народного життя. «Сядь, дружино, у зелененький вагон…» У ті 60-ті іноді так було, що за одним столом співали свої пісні Юз Алішковський (не під гітару, а під такт, що бився долонями по столу) і Микола Рубцов. І після «Товариша Сталіна» та «Радянської пасхальної» звучали рубцовські «Струснув по кишені — не дзвенить…», «Загубилася в темряві далека пристань…» (Я в ту ніч забув усі хороші новини, всі заклики й дзвінки з кремлівських воріт, я тоді полюбив усі в’язничні пісні, всі заборонені думки, весь гнаний народ… — хоча це дописьменне не можна передавати текстом поза музичним звучанням). Аудиторією були Володимир Соколов, Вадим Кожинов, Лена Єрмілова, Ірина Бочарова, Ірина Нікіфорова, Андрій Битов, Герман Плісєцький, Анатолій Передреєв, Станіслав Куняєв, Володимир Королєв, Георгій Гачев, Серго Ломіндадзе… Спробуємо уявити вже через років 15 цю компанію за одним столом… Сергій Бочаров