Два томи «Американських записок» були опубліковані в жовтні 1842 року. Матеріалом для «Записок» послужили щоденники та записні книжки. Робота над книгою тривала кілька місяців, безпосередньо після повернення на батьківщину. Поїздка до США глибоко розчарувала Діккенса. Це почуття пронизує й саму книгу, яка вийшла з посвятою: «…тим із моїх друзів в Америці… кому любов до рідної землі не заважає вислухати правду…» У пресі «Американські записки» зустріли з обуренням. Американська критика чекала від Діккенса захопленого хвалебного слова і, не знайшовши його, звинуватила письменника у наклепі. Англійські критики були здивовані новими для Діккенса нотами політичної сатири і теж поставилися до книги з недоброзичливістю. На українську мову «Американські записки» перекладалися неодноразово. Перший скорочений переклад, під назвою «Записки про Америку», з’явився вже у 1843 році у журналі «Бібліотека для читання». Повне видання тексту виходило двічі — у 1882 та 1889 роках. Цей переклад зроблений за публікацією «Повного зібрання творів» Діккенса, видавництва Чепмена та Холла. Італійські нариси Діккенса вперше були опубліковані у лондонській газеті «Дейлі ньюс» (кінець січня — березень 1846 року). Вони називалися на сторінках газети «Листи мандрівника з дороги» і були підписані псевдонімом Діккенса — Боз. Через кілька місяців з’явилося й окреме видання під зміненою назвою «Картини Італії». У тому ж 1846 році нариси Діккенса було перекладено багатьма європейськими мовами, зокрема й російською. Російський переклад друкувався у «Отечественных записках» у 1846—1847 роках (томи XLVI, XLIX, L та LI); переклад, надрукований у томі XLVI, зроблений з французького перекладу, що публікувався у «Revue Britannique», а в інших — з першого англійського видання. Інших перекладів на російську мову, окрім невеликого уривка, надрукованого у «Журналі військово-навчальних закладів», не з’являлося.