«Мишеня зустрілося з Кудлатою Гусеницею. Вони потоваришували і часто грали разом. Але ось після довгого сну в лялечці Гусениця перетворюється на Прекрасну Метелика. — Привіт, Гусениця, як тобі спалося у своєму будиночку? – радісно запитав Мишеня Метелик. Але та навіть не повернула в його бік свою голівку з великими гарними очима. — Я вже давно не Гусениця і не розумію, чому я маю відповідати на дурні запитання якогось Мишеня. Я така яскрава, сяюча і можу літати так високо, а ти….. ти якийсь сіро-бурий і літати зовсім не вмієш. Незабаром я втечу до самих хмар, і дружитиму з птахами. Вони такі гарні та співають веселі, дзвінкі пісні…»