Маленький хлопчик стояв на найвищому пагорбі низької країни у Західному Королівстві Кільця, вдивляючись у перші промені сходу сонця на півночі. Наскільки він міг бачити, зелені хвилясті пагорби піднімалися й опускалися, наче горби верблюда серед долин і вершин. Затримавшись у ранковому тумані, яскраво-оранжеві промені першого сонця світили магічним світлом, яке відповідало настрою хлопчика. Він знав, що це може викликати гнів батька, тому рідко прокидався так рано або наважувався йти далеко від дому — не кажучи вже про те, щоб підніматися так високо. Але цього разу йому було байдуже. Сьогодні він ігнорував мільйон правил і домашніх обов’язків, що пригнічували його протягом чотирнадцяти років. У цей день усе було інакше — доля наздогнала його…