Король МакГіл спіткнувся у своїх покоях, випивши занадто багато. Комната кружила перед очима, а голова розколювалася від нічних гулянь. Жінка, ім’я якої він не знав, притулилася до його бока, одна її рука обвилася навколо його талії. Її сорочка напівсповзла, а її сміх підказував йому напрямок до ліжка. Двоє слуг непомітно зникли, зачиняючи за собою двері. Він не знав, де зараз його королева, але цієї ночі це його не турбувало. Тепер вони рідко ділили ложе — вона часто йшла у свої покої, особливо в ночі святкувань, коли бенкет тривав надто довго. Королева знала про пригоди чоловіка, але, здавалося, це її не турбувало. Адже він був королем, а королі МакГіли завжди мали привілеї…