Минуле України переповнене стражданнями, братовбивчими війнами, зрадою та коливаннями від одного покровителя до іншого. Спочатку назва «Україна» стосувалася окремих південно-західних земель і означала прикордонну територію (від слова «край» — межа). Згодом цей термін поширився на всі українські землі й увійшов у етнічне та національне усвідомлення українського народу. Усунення монархії у лютому 1917 року спричинило активний перерозподіл територій на заході Росії. Уже в березні того ж року українські сепаратисти проголосили Українську народну республіку зі столицею в Києві. З 1922 року — УРСР стала повноправною союзною республікою в складі Радянського Союзу. Тож історія України як незалежної держави починається лише у XX столітті. Вся історія України підтверджує беззаперечний факт: будь-яке ослаблення зв’язків між братніми народами завжди призводило до заворушень, безлічі бід і страждань українського народу. Пошуки чужоземного покровителя закінчувалися братовбивчими війнами всередині Малоросії. Це трапляється й сьогодні: вороги єдності розірвали багато зв’язків між спільним слов’янським народом і, прикриваючись брехливими лозунгами про «самостійність і незалежність», принижують, грабують і знищують власний народ заради покровителів із Європи та Америки. Події на сучасній Україні спонукають звернутися до аналізу такого складного явища, як «нацифашизм»… Збірник статей створено за підсумками науково-практичної конференції РУСО.