На відміну від попередніх трилогій Гібсона — «Sprawl» і «Bridge», трилогія Хьюберта Бигенда (можна умовно назвати її «Blue Ant») не є науково-фантастичною. Це радше неформальний і досить своєрідний портрет сучасної реальності, з усіма її кліше, мемами, шаблонами, трендами та яскравими суспільними явищами. У зв'язку з попередніми двома книгами — «Zero History» — з героями Холлісом і Мілгримом, а також, звичайно, з самим Бигендом, цим харизматичним і цілеспрямованим персонажем, який є рушієм усіх трьох романів. На відміну від «Spook Country», де більше уваги приділялося Холлісу, у фінальній частині головним героєм, на якого зосереджено увагу автора, стає Мілгрим. Відповідно до пропозиції Хьюберта, він проходить сучасну процедуру очищення крові, щоб позбавитися залежності від наркотиків. Насправді, назва «Zero History» у цьому контексті набуває сенсу — «почати з нуля», так само, як і Мілгрим, розриваючи зі своїм темним минулим, фактично починає життя заново. Адже «побічним ефектом» його соціальної ізоляції стала повна прозорість для суспільства: у нього немає кредитної картки, телефону, про нього не знає поліція — він ніби привид, його не існує. Загалом, сюжет більше нагадує «Pattern Recognition» — як і в першій частині трилогії, Хьюберт Бигенд наймає головних героїв, щоб за їхньою допомогою з’ясувати джерело виникнення яскравого й незвичайного медіа-явища. Але якщо у першій книзі цим явищем були відеоролики, то у фінальній — лінія модного одягу.