Унікальний образ Кола, віддалений у часі від інших персонажів повістей і романів Роллана, має у собі риси, властиві його далекім правнукам. Роллан поєднує Кола з Сильвією у «Зачарованій душі», називаючи її «внучатою племінницею Кола Брюньона», а також з Жан-Кристофом — «Кола Брюньон — це Жан-Кристоф у галльському та народному дусі». Він стверджує, що Кола Брюньон, як і його інші герої — Жан-Кристоф, Клерамбо, Аннета, Марк — живуть і помирають за щастя всіх людей. Порівняння Кола з персонажами іншої епохи, людьми з багатим духовним світом, які діють у драматичних ситуаціях сучасності, потрібно Роллану, щоб підкреслити серйозність задуму твору, написаного у веселій галльській манері. Створюючи образ Кола Брюньона, Роллан черпав з відомостей про життя і характер свого прадіда по батьківській лінії — Боньяра. «Як і наш друг Кола, він народився у Бревеці, і Кола веде «Щоденник». За думкою Роллана, Боньяр уособлює галльський дух, життєлюбство, допитливість і народну мудрість — ті риси, якими наділений і Кола Брюньон». Переклад з французької Михайла Лозинського, ілюстрації Євгена Кибрика. 05.09.2015. — Текст узгоджено з виданням 1986 року, присвяченим 100-річчю перекладача Михайла Леонідовича Лозинського (1886–1955), з ілюстраціями Євгена Кибрика, із особливим передмовою Ромена Роллана (1936 року), присвяченою саме цим ілюстраціям, а також із статтею В. Шора про переклад книги Ромена Роллана українською мовою. Також внесено кілька дрібних виправлень у текст.