Коли Майкл Поллан готувався досліджувати застосування наркотичних речовин у лікуванні депресії, залежностей і тривожності — тих станів, з якими так важко боротися, — він і гадки не мав створити те, що в підсумку стало його найособистішою книгою. Виявивши, що ці речовини здатні покращити якість життя не лише психічно хворих, а й цілком здорових людей, які ледве стримують натиск буденності, він вирішив простежити межі власної свідомості і багато з написаного виклав від першої особи. Так почалося його мандрівка різноманітними станами зміненої свідомості, під час якої він звертається до досягнень науки про мозок. Поллан також багато працював у архівах, щоб відрізнити правду про психоделіки від поширених міфів, які домінували у уявленнях про них із 1960-х років, коли проти них активно лобіювалися негативні стереотипи, що заважали науковому вивченню їхнього потенціалу. Це унікальне поєднання історії, медицини і науки з біографічними епізодами, захопливий опис особистого досвіду, що відкриває нові горизонти нашого розуміння, особистості та місця у світі. Істинна тема «психоделічного тревелога» Поллана — не лише психоделіки, а й нерозв’язна загадка людської свідомості: як у світі, що ставить перед нами випробуваннями і радощами, ми можемо знайти сенс у своїх життях.