Обов’язок понад смерть. Сьогодні ця фраза звучить банально. І все ж, виходячи з цього постулату, Андрій Валентинов у своєму романі «Дезертир» зміг надати звичній темі нове звучання. Він ставить перед читачем питання, відповіді на які кожен має шукати самостійно: чи співпадають наші уявлення про етику з об’єктивними законами розвитку суспільства? Чи існують взагалі ці «об’єктивні закони»? І головне — чи повинні ми керуватися ними у своїх вчинках, якщо наша совість проти цього повстає? «Дезертир» нині вважається найуспішнішим романом Андрія Валентинова. Василь Володимирський Я вважаю, що Валентинов — надзвичайно талановитий фантазер. А судячи з «Дезертиру», — ще й талановитий письменник. Лев Вершинін Свобода, Рівність, Братерство — і Смерть. Саме так стала для головних героїв історико-фантастичного роману Андрія Валентинова Французька революція. Але смерть, яка панує у революційній Франції, не всесильна. Дезертир, колишній офіцер королівської армії, який переступив межу, бо більше не бажає вбивати, повертається до життя — без імені, без пам’яті. Чому? Надовго чи ні? Що він ще не встиг зробити? Робесп’єр і Дантон, роялісти і санкюлоти, останні представники стародавнього народу дэргов і творці першого радіопередавача — герої відомого роману Андрія Валентинова, одного з засновників жанру криптоісторії.