Гур був сином героя, який загинув за свободу рідної Землі. А синові героя не годиться сумніватися, коли родина дає наказ. Якщо ж має загинути негарна носата дівчина — що тут такого? Адже вона — донька зрадника! Історико-міфологічна фантазія Андрія Валентінова є непрямим продовженням перших двох частин його циклу «Орія». Інші герої, інші часи, але люди залишаються людьми, любов — любов’ю, зрада — зрадою. Чи добре, коли в серці — печать? Коли тебе не торкає чужий біль, коли рідна земля вже не приваблює, а чужа цілком може зійти за свою? Чи можливо виконати наказ, пожертвувавши не життям, а совістю? І коли рука вже тягнеться до корони — чи не пізно ще прокинутися? Адже на твоєму серці — печать!