«Захист Лужина» (1929–1930) — третій російський роман Володимира Набокова, який приніс автору широку літературну славу і підняв його в перший ряд письменників російського зарубіжжя. Через перипетії життя геніального, але одностороннього героя книги — талановитого й безумного російського шахіста-емігранта Олександра Івановича Лужина — читач поступово відкриває для себе головну тему набоковського творчості: розвиток і повторення прихованих тем у людській долі. Шахова оборона, яку розробляє Лужин, з часом стає алегорією захисту від самої життя, у якій його травмоване хворобою свідомість починає бачити зловісні дії — схожі на шахові ходи. У повторюваних подіях власної біографії Лужин вбачає слід рокових вчинків невидимого ворога — долі. Не зумівши розгадати її приховані таємниці, він приймає єдине можливе рішення — вийти з гри…