Стаття. Головним підсумком творчих пошуків 1822–1823 років стало початок роботи над романом у віршах «Євгеній Онєгін». Над цим твором автор працював понад сім років. «Євгеній Онєгін» став не лише одним із центральних творів Пушкіна, а й найважливішим російським романом XIX століття. Особливість і значення «Євгенія Онєгіна» полягали не лише в тому, що було знайдено новий сюжет, новий жанр і нового героя, а й у новаторському підході до художнього слова. Саме уявлення про художній текст зазнало змін. Роман у віршах — це жанр, який автор відрізняє і від традиційного прозаїчного роману («диявольська різниця»), і від романтичної поеми. У романтичній поемі з її «швидкими переходами» протиставлялася манера, що створювала ілюзію невимушеного оповідання («балакати без упину»). Ця манера у свідомості Пушкіна асоціювалася з прозою («проза вимагає балаканини»). Однак ефект простоти й невимушеності авторського оповідання досягався засобами винятково складної поетичної структури. Перемикання інтонацій, гра точками зору, система асоціацій, ремінісценцій і цитат, стихія авторської іронії — усе це створювало надзвичайно багату змістову конструкцію. Простота була ілюзорною і вимагала від читача високої поетичної культури.