Фламмарион Каміль [1842–1925] — «Множинність обжитих світів. Очерк умов життя мешканців інших планет» (1908) [djvu 319 сторінок, 320 з., 1,42 МБ] Дореволюційна орфографія Фламмарион, Николя Каміль (1842–1925), французький астроном. Народився 26 лютого 1842 року в Монтіньї-ле-Руа. Самостійно здобув освіту. У період 1858–1862 років працював обчислювачем в Парижській обсерваторії, з 1862 по 1876 — у Бюро довгот у Парижі, а з 1876 по 1882 — знову в Парижській обсерваторії. У 1861 році побачила світ його книга «Множинність обжитих світів», яка започаткувала серію його популярних астрономічних праць. Незабаром після виходу книга була перекладена багатьма мовами світу і лише у Франції за двадцять років перевидана тридцять разів. Фламмарион одним із перших сформулював тезу про співмірність цивілізацій за рівнем розвитку: «Уся людність, що населяє різні планети, становить єдину спільну ланцюг мислячих істот. У всесвіті людство не залишається на одному й тому ж рівні розвитку; воно підноситься все вище, створюючи серед зіркових світів безконечну різноманітність». Книга написана образною та поетичною мовою (характерний стиль усіх праць Фламмариона) і містить цікаві відомості з історії астрономії та філософії. Щоб дійти до джерела цього дивовижного вчення і з’ясувати, кому з смертних ми зобов’язані цим вражаючим проникненням людського духу, потрібно уявно перенестися до тих святих ночей, коли душа, наодинці з природою, під священним склепінням безмежного зоряного неба, занурюється у мовчазне споглядання. Тисячі зірок, розсіяних по безкрайньому просторі всесвіту, проливають на нашу землю м’яке сяйво, що визначає наше місце серед всесвіту. Таїнственна думка про безконечність захоплює нас цілком, заслоняє все земне і тихо переносить до тих далеких світів, що недоступні для слабкого людського погляду…