Фламмарион Каміль. [1842–1925] У небесах і на землі — Нариси й оповідання 1908 року Літні ночі — урочисті й величні! Скільки солодких годин дарують вони споглядальним душам. Сонячне світло, денний шум, безперервна робота природи, боротьба за існування, панування матерії, низьке або високий амбіції всього людства — все це наказує, хвилює й наповнює світ від сходу до заходу сонця. Існування людини, захоплене й унесене виром життя, більше не належить лише їй самій. Навпаки, вночі земна природа засинає й поступається місцем владарюванню й величі неба. Душа може знайти себе справжню, забути про тіло, розпуститися, як квітка у безмовному повітрі, самотньо мріяти, споглядати, вивчати, пізнавати, відчувати, жити духовним життям. І насолоджуватися величчю мимолітнього передчуття істини.