Місто Москва, друкарня Г. Лісснера і Д. Собко, 1905 рік. — 84 сторінки. Петр Іванович Леднёв (1821—1895) народився у місті Сизрань у родині старообрядців-федосеєвців. У 1848 році його відправили до Пруссії, де він заснував неподалік від міста Гумбіннен (зараз — Гусєв у Калінінградській області Росії) старообрядчий Войновський монастир. Згодом прийняв чернечий постриг з ім’ям Павел. З 1852 до 1867 року керував Войновським монастирем. У 1867 році Павел Прусський перейшов у єдиновір'я й залишив монастир. У 1868 році він приєднався до Російської Православної Церкви. Того ж року його рукоположили у священний сан і призначили настоятелем Никольського єдиновірського монастиря в Москві, а згодом підвищили до звання ігумена. У 1880 році його підвищили до архімандрита. Архімандрит Павел помер 27 квітня 1895 року і був похований у Никольському єдиновірському монастирі. Архімандрит Павел — один із найвидатніших місіонерів єдиновір'я Російської Церкви. Автор понад ста полемічних праць, спрямованих на подолання старообрядчого розколу. Книга архімандрита Павла «Короткі відомості про існуючі в розколі секти» дає огляд різних течій, що існували в російському старообрядчому розколі. Наводяться короткі відомості про такі секти: а) поповські секти (беглопоповці; лужковці; поповці, керовані уставщиками; поповці, що прийняли австрійську або білокриницьку ієрархію; протиокружники; окружники); б) беспоповські перекрещенські секти (федосеєвці; аристови; титловщина; польські федосеєвці; рижські федосеєвці; тропарщики; даниловці-полубрачні; філіпповці; філіпповці орловські; філіпповці нечадородні (і чадородні); філіпповці, що не моляться з запрошеними; брачні беспоповці, тобто ті, що приймають шлюби; бабусині; рябиновці; дырники; середники; мелхіседеки; самовосхитителі архієрейства; странники або бегуни; странники-безгрошники; странники-шлюби; странники-ієрархіти або статейники); в) беспоповські неперекрещенські секти (глуха нетовщина або за спасовою згодою; нетовці, що співають; нетовці-отрицанці).