Деньник К. І. Чуковського — найвідвертіша й найзворушливіша його книга — охоплює майже сім десятиліть його життя. У цей час бурлива епоха початку століття змінюється на страшну фантасмагорію двадцятих-шістдесятих років, наповнену нескінченною боротьбою за право бути письменником, страшними втратами близьких і рідних людей… Чуковський дружив або був близько знайомий з майже всіма видатними сучасниками — Горьким і Леонідом Андреєвим, Короленком і Купріним, Репіним і Євреїновим, Блоком і Маяковським, Гумільовим і Мандельштамом, Пастернаком і Ахматовою, Зощенко і Тыняновим, Твардовським і Солженіним… Усі вони, а також багато інших відомих діячів російської культури оживають на сторінках його щоденника — цього безжалісного свідчення вже минулого для нас у історію XX століття. Корней Іванович Чуковський (1882–1969) — легендарна постать у історії вітчизняної культури. Виключений із п’ятого класу Одеської гімназії через «низьке» походження (його мати була з селян), він рано зрозумів, що таке праця, наполегливо займався самоосвітою і незабаром став одним із найосвіченіших людей свого часу. Відомий критик і літературознавець, чудовий дитячий поет, глибокий мемуарист, блискучий перекладач — він зміг зайняти в російській літературі своє, виняткове місце. Разом з тим його життя, особливо в радянські часи, було наповнене драматизмом: видавництва й журнали, де він працював, зазнавали руйнувань; його дитячі казки багато років зазнавали цькувань і цензурних заборон; його «дорослі» книги важко пробивалися до друку. Він не піддавався владі й був їй незручний, відстоював право на свою незалежність від неї. І прожив життя внутрішньо вільною людиною.