Під назвою «Несвоєчасні думки» Максим Горький друкував у редагованій ним петроградській газеті «Нове життя» більшість своїх публіцистичних статей у 1917–1918 роках. Це був найплідніший період у діяльності Горького як публіциста. Оскільки підготовка більшовиками насильницького перевороту та їхня політика після захоплення влади суперечили політичній програмі «Нового життя», дії більшовиків отримали на його сторінках різко негативну оцінку. При цьому важливу роль у критиці більшовизму відіграв саме Горький. Полеміка між «Новим життям» і «Правдою» стала звичайним явищем. Однак словесна боротьба з Горьким і «Новим життям» виявилася нездійсненною для більшовиків — їм залишалося застосувати перевірений засіб — насильство. У лютому 1918 року «Нове життя» було закрито через статтю Суханова «Капітуляція» щодо Брестського миру, але вже через вісім днів газету знову дозволили виходити. У червні 1918-го її знову закрили на кілька днів, а 16 липня того ж року за наказом Леніна видання «Нового життя» було остаточно припинено. Жодна стаття цього збірника не друкувалася в Радянській Росії з 1918 року, і їх немає у найповніших бібліографіях творів М. Горького, опублікованих у СРСР.