Об’єктом цього дослідження є: 1) передісторія бернштейнівського ревізіонізму, німецькі (та не лише німецькі) «катедер-соціалісти», англійське «Фабіанське товариство»; російський народництво, «легальний марксизм»; 2) теоретичні погляди Е. Бернштейна, їх формування та розвиток; 3) критика бернштейніанства його сучасниками-марксистами наприкінці XIX — на початку XX століття; 4) розвиток бернштейнівського ревізіонізму теоретиками соціал-демократичних партій середини та другої половини XX століття; 5) єврокомунізм або «західний марксизм», як частково прихована, частково відкрита ревізія марксизму, головним чином так званого марксизму-ленінізму. Оскільки ревізія будь-якої наукової теорії, незалежно від її високого статусу, є нормальною, загальноприйнятою дослідницькою процедурою, то кваліфікація її як, у принципі, несумісної з ученням К. Маркса та Ф. Енгельса — свідчення внутрішньої догматичності марксизму та початку його догматизації марксистськими партіями. Таким чином, поняття «ревізіонізм», яке з наукової точки зору є безпідставним, неприйнятним у науковому середовищі поза межами марксизму, — це не що інше, як евфемізм, яким прикривається ідеологічна ізоляція «наукової соціалістичної ідеології».