Питанням про дифракцію радіохвиль навколо земної поверхні присвячена велика література; огляд новітніх досліджень можна знайти в статті акад. Б. А. Введенського. Інтерес до цього питання виправдовується тим, що на невеликих відстанях, близько декількох сотень кілометрів, рефракцією радіохвиль в іонізованих шарах атмосфери можна знехтувати, і вирішальну роль у поширенні радіохвиль відіграє дифракція. Тим самим дослідження поширення радіохвиль приводиться до більш простої математичної задачі. Зусилля численних авторів, що займалися вирішенням цього завдання, не привели, однак, до задовільного результату: отриманню таких формул для амплітуди хвилі, які правильно враховували б всі істотні обставини (кривизну земної поверхні, висоту джерела, кінцеву електропровідність землі) і разом з тим були б досить прості, щоб допускати чисельні розрахунки. У цій роботі ми маємо на увазі заповнити цю прогалину.