Молода людина, яку звуть Ярослав, приїжджає у тривалу відпустку до будинку, який раніше належав його бабусі та дідусеві. Першого ж дня знайомиться з незвичайною дівчиною на ім'я Владислава. Вона хотіла б зняти тут на літо кімнату, і Ярослав пропонує їй зупинитись у його будинку. Владислава художниця. Вона постійно рухається і йде тільки вгору річкою. Дівчина боїться повсякденності та одноманітності. Цей рух — своєрідна втеча для неї від страхів, від себе. Ярославу дуже подобається його нова знайома і він вирішує довести їй, що все залежить від самої людини, що ми самі робимо своє життя одноманітним або наповнюємо його подіями. Молода людина сподівається, що Владислава залишиться з ним і припинить свою втечу.