Назва курсу «Безпека, територія, населення» дуже точно формулює поставлену проблему. Дійсно, потрібно зрозуміти, в чому полягає та нова технологія влади, що виникла в XVIII ст. , об'єктом якої є населення і яка «прагне [.] .. ] через глобальну ранову вагу до свого роду гомеостазу — безпеки цілого по відношенню до внутрішніх небезпек». Цю технологію Фуко протиставляє механізмам, за допомогою яких суверен аж до класичної епохи намагався забезпечити збереження своєї території.. «Територія» і «населення» функціонують як антитетичні полюси, між якими розгортається дослідження. Як відбувся перехід від суверенітету над територією до регулювання населення? Які наслідки викликала ця зміна в практиках управління? Яка раціональність стала ними керувати? Так уточнюється мета курсу: через історію технологій безпеки спробувати «визначити, наскільки правомірно вести мову про суспільство безпеки». Аналіз пов'язаних з населенням пристроїв безпеки спонукає Фуко до поступового висунення на перший план поняття «управління» (gouvernement). Спочатку використовується в традиційному значенні публічної влади або відправлення суверенітету, воно мало-помалу, в рамках фізіократичної формули «економічне управління», набуває розрізнювального характеру, що вказує на специфічні техніки управління населенням. У цьому контексті «управління» навантажується вузьким змістом «мистецтва здійснення влади в режимі економіки», дозволяючи Фуко визначити економічний лібералізм як мистецтво управління. Таким чином, проблемний трикутник «безпека-територія-населення», що служив вихідним обрамленням дослідження, поступається місцем системному ряду «безпека-територія-управління». У результаті з'являється термін "управління", яке відкриває нове поле дослідження - вже не історію технологій безпеки, яка тимчасово відступає на другий план, а генеалогію новоєвропейської держави.