Філософська та богословська спадщина Григора Татеваці величезна. Його основні твори виявляють помітний вплив філософії Давида Анахта. Істотне місце у працях Григора Татеваці займає питання відносин Бога і природи. Він трактує акт божественного творіння природи на кшталт Аристотеля як перетворення можливості сущого на реальність. Матеріальний світ перебуває у постійній зміні, що є запорукою його вічності. Татеваци закликав пізнавати світ, набуваючи конкретні знання і з власного досвіду, вважаючи за непотрібний шлях від загальної теорії до конкретних фактів. Прихильник самостійності сфер пізнання та віри, він пояснював, що людина має отримати виховання, потім навчання, і після цього слід переходити до пізнання. У його творах знайшли висвітлення також питання держави та права.