Ви чули про просторово-часові пазухи в матерії світу? Хтось каже, що такого добра в нашому світі багато, інші відмахуються, мовляв, все це нісенітниця. Нісенітниця, не нісенітниця, а в мене така штуковина є. Та ще й упорядкована! Ця розповідь – проба пера у стилі побутової радянської фантастики 70-х – 80-х років минулого століття. Звичайно, тут є й сучасна атрибутика, але мова і відсутність навіть натяку на екшен, (я маю на увазі не комп'ютерні ігри, а «піф-паф, ой-ой-ой!» у літературному творі), взяті з тієї епохи. Той, хто пам'ятає журнальні публікації фантастики тих років, зрозуміє, що я маю на увазі.