Я пам'ятаю, як я потрапив до Зони і мало не залишився в ній назавжди. До «останньої ходки» я неодноразово бував у Чорнобильській Аномальній Зоні у складі наукових експедицій. Колись я був ученим. Вивчав Зону. Займався аномаліями та артефактами, деякі явища мені та моїм колегам вдалося пояснити. Експедиція, або, як я тепер її називаю, ходка, мала стати останньою за програмою досліджень. І вона справді стала останньою. Для моїх колег, для військсталкерів, виділених у супровід, і для вченого на прізвисько Професор, тобто мене. Та ходка забрала життя двадцяти чоловік, але «народила» нового сталкера. Сталкера, який і сам спочатку не зрозумів, ким він став, що його колишнє життя закінчено, що він більше ніколи не повернеться до своєї родини, до своєї коханої, до своєї роботи, звичок, слабкостей та хобі. Він не знав, що повернеться жити у Зону, що стане її частиною. І що Зона породить цього колишнього вченого, а тепер сталкера, з найжахливішими її мешканцями… Що цьому сталкеру судилося стати новим «солдатиком» Зони. Тільки ось «солдатик» піде проти свого «господаря». Зона прорахувалася. Зона створила свого найгіршого ворога…