Твір входить до журналу «Якщо 1996 № 7–8». Нагороди та премії: «Бронзовий Равлик» — 1997 // Публіцистика. «Мандрівник» - 1997 // Критика (Публіцистика). Есе «Бійці теракотової гвардії» починається зі спогадів про сімдесяті роки, коли нинішні метри були молодими і тільки вчилися писати оповідання. Мемуар не був би фантастичним мемуаром, якби Едуард Вачаганович не закрутив його навколо цікавої ідеї: є, мовляв, у кожної держави своя Душа, яка визначає характер і звички народу, але іноді через втручання різних сил країни душами змінюються, і виходить казна що. Прорубує, наприклад, Петро Перший вікно до Європи, російська душа візьми та випаруйся, а місце її займає душа китайська… «Усі ми — китайці», робить висновок один із персонажів. Тому жодні європейські моделі соціального устрою у нас і не приживаються.