Гроул ніколи нічого не мав для себе і навіть не смів мріяти про володіння чимось настільки цінним. Він був нежеланим, позашлюбним сином, який завжди мусив задовольнятися залишками інших. А тепер їм вдалося подарувати йому те, чого всього кілька тижнів тому він навіть не міг уявити — одну з найцінніших речей. Вони кинули її під його ноги, бо він був тим, ким був, і були переконані, що він її зламає. Вона стала його покаранням, долею гіршою за смерть, способом помститися її батькові, який їй так не подобався. Кароана завжди була доброю дівчинкою. Це її не врятувало. Вона не знала його справжнього імені. Люди називали його Гроулом у обличчя, а за спиною — Бастардом. Обидва ці імена він не міг обрати для себе. Його очі були порожні, наче дзеркало, що відображає її власний страх. Він був жорсткою рукою камори Лас-Вегаса. І тепер вона опинилася в його владі.