Вона була сором’язливою новенькою, яка увійшла до мого класу. Я одразу зрозумів, що ми станемо нерозлучними. Еббіґейл і Макс — звучало ідеально. Усе в ній мене зачаровувало: від світлого піщаного волосся до солодкого запаху жувальної гумки, якою вона пахла. З часом почуття захоплення, яке я відчував до неї, переросло у щось набагато більше — у всепоглинаючу любов. І тепер, у вісімнадцять, ми обоє були готові почати новий життєвий шлях. Я був готовий стати чоловіком і зізнатися їй у своїх почуттях. Але чи перейшов я межу, за якою вже не можна було повертатися? Чи зруйную все, що було між мною й моєю найкращою подругою, у надії, що вона теж мене любить? Але страх перед невідомістю не змінив моїх почуттів до Еббіґейл, і, чорт забирай, я був готовий до будь-яких наслідків, що можуть виникнути через мою чесність із нею.