Слова не мають кольору, запаху чи ваги. Вони — просто мертві звуки. Але наповни їх змістом — і слова розфарбують світ, допоможуть відчути смак життя. А можуть і впасти на серце, залишившись там важким багатотонним тягарем. Одна жахлива істота, яка вилізла з безмовної безодні, відкусила мені руку. А потім вдарила мене словами. Цим вона нанесла невидиму рану, яка тепер болить сильніше за мою ампутовану руку. Це смішно. Я був не в тому настрої, щоб конспектувати її монолог, але те, що запам’яталося, звучить приблизно так: «Твою історію ніколи не розкажуть». Не можу сказати, що мене серйозно турбують пророкування кожного архичервя з «Мертвого Бога», але я б не хотів залишати цьому ублюдку шанс. Тому я напишу свою історію. Як зможу. Останнім часом я трохи розгублений. І не лише через руку. Прочитай мій гайд. Може, тобі пощастить, і ти не зробиш тих помилок, які зробив я. А ті помилки, що ти можеш зробити, можливо, вдасться згладити — до прийнятного рівня. Я почну з самого початку…