Якщо й сьогодні неправильно називати Вальтера Беньяміна літературним критиком і есеїстом так само, як у 1924 році — визнавати Кафку автором новел і романів… Він був людиною неймовірної ерудиції, але не належав до вчених; займався текстами й їхнім тлумаченням, але не був філологом; його приваблювала не релігія, а теологія й теологічний спосіб інтерпретації, за яким текст є святим, проте він сам не був теологом і навіть не особливо цікавився Біблією. Він народився письменником, але його мрією була книга, цілком складена з цитат;… він написав книгу про німецьке бароко і залишив величезний незавершений проект про Францію XIX століття, але не був істориком ні літератури, ні чогось іншого. Сподіваюся, я зможу показати, що він був майстром поетичної думки, але ні поетом, ні філософом він при цьому теж не був…» — Ханна Арендт У форматі A4.pdf збережено видавничий макет.