У монографії досліджується соціокультурний потенціал Сибіру, її місце й місія в рамках Росії та Великої Євразії з позицій синтезованої концепції цивілізаційного підходу, що поєднує її синхронічний (історико-часовий) і діахронічний (просторовий) аспекти. Центральна ідея книги — обґрунтування ключової ролі Сибіру в перехідну епоху від нинішньої, глибоко системної кризи техногенно-споживацької цивілізації до нової духовно-екологічної цивілізації. Аналізується об’єктивний і суб’єктивний соціокультурний ресурс регіону, що дозволяє розглядати його як осьовий центр глобальної цивілізаційної трансформації. Автори пропонують не лише широке міждисциплінарне бачення історичної місії Сибіру, а й конкретні геополітичні, економічні, соціальні й культурні заходи для актуалізації її стратегічного цивілізаційного потенціалу. Книга буде цікава філософам, соціологам, політологам, історикам, мистецтвознавцям і культурологам, а також усім, хто цікавиться сучасними проблемами розвитку Сибіру та сучасної цивілізації.